Розкрито теоретичні основи та практичні прийоми аналізу даних емпіричних соціологічних досліджень у середовищі відомого статистичного пакету аналізу даних SPSS. Увагу приділено огляду пунктів головного меню пакету, створенню та редагуванню файлів даних, побудові графіків, правилам запису логічних умов, створенню індексів, перевірці статистичних гіпотез, аналізу лінійної регресії.

Раскрыты теоретические основы и практические приемы анализа данных эмпирических социологических исследований в среде известного статистического пакета анализа данных SPSS. Уделено внимание обзору пунктов главного меню пакета, созданию и редактированию файлов данных, построению графиков, правилам записи логических условий, созданию индексов, проверке статистических гипотез, анализу линейной регрессии.

Дисертація присвячена системному вивченню творчих здібностей кваліфікованих спортсменів. Було доведено, що творчий компонент присутній у всіх видах спорту і проявляється у різних структурних компонентах спортивної діяльності. Виявлені відмінності між різними групами видів спорту по вивчених складових творчих здібностей (інтелектуальних, креативних та особистісних). Підтверджено, що можна використовувати груповий творчий тренінг як метод впливу на психофізіологічну готовність спортсменів до змагань. Розроблено підхід до побудови умовних формул прогнозування росту спортивної майстерності і творчих здібностей у спортсменів ігрових команд.

Вперше у вітчизняній соціології у визначенні поняття релігійності застосовано трьохкомпонентний підхід, в межах якого виокремлено когнітивні, поведінкові та емоційно-мотиваційні компоненти релігійності, що дозволяє розглядати релігійність як індивідуальну характеристику. Проаналізовано структуру сукупності показників релігійності, в якій запропоновано виділяти показники внутрішньої та зовнішньої релігійності. Викладено основні аспекти специфічного підходу вимірювання релігійності, який базується на багаторазовому поетапному застосуванні факторного аналізу. Розроблено методику вимірювання релігійності в кількісних емпіричних соціологічних дослідженнях.

Наведено теоретичне та методологічне підгрунтя дослідження політичної участі. Обгрунтовано вимірювання політичної участі через авторську концептуалізацію.

Проаналізовано особливості формування та прояву патріотичності українців у контексті соціокультурної спадкоємності. За допомогою концептуалізації поняття "патріотичність" розроблено систему емпіричних індикаторів. Апробацію підходу до вимірювання патріотичності населення здійснено на вибірці жителів міста Луцька (N = 420, яку репрезентовано за статтю, віком та освітою). Відповідно, основний акцент зроблено на емпіричній інтерпретації їх патріотичності (одновимірний аналіз).

Продемонстровано застосування критерію Пірсона, а саме процедури побудови двовимірної таблиці для двох ознак із відсутністю статистичного зв'язку між ними, до розв'язання актуального прикладного завдання, зокрема визначення кількісних параметрів структури тестових завдань як першого кроку в забезпеченні їх валідності. У встановленні структури тестових завдань послуговуємося державними стандартами вищої освіти України та орієнтуємося на створення бази завдань для комп'ютерного тестування. Процедури обчислення кількісних параметрів структури тестових завдань представлені в табличному форматі й можуть використовуватися розробником тестів як зразок.

За допомогою аналізу досягнень низки країн щодо ставлення їхнього населення до благодійної допомоги із застосуванням методики побудови Світового індексу благодійності, обгрунтовано неспроможність порівняння рейтингових місць країн через (1) різну кількість країн-учасниць у кожній хвилі та (2) відсутність критеріїв належності країни до певного рангу з урахуванням помилки вимірювання. Більш відповідним для порівняння є індекс благодійності (%), згідно з яким країни "Східної Європи, пострадянські", особливо без Росії, демонструють не гірші показники, ніж східні держави Євросоюзу ("Східна Європа, посткомуністичні, ЄС"), і значно кращі, ніж північні ("Північна Європа, пострадянські, ЄС").

Задля виокремлення середнього класу на основі перетину множин, де множиною є конкретний критерій ідентифікації (відповідно, кількість таких множин залежить від кількості критеріїв), елементами множини - лише ті, які задовольняють задану умову, автори емпірично обгрунтували використання таких критеріїв його ідентифікації, як дохід, матеріальне становище, професійний статус. Установлення критичних значень для кожного критерію дало змогу, за даними компанії TNS, виокремити тих, хто має шанс потрапити до середнього класу. Зокрема, за критерієм доходу таких 35,6 %, роду занять - 37,0 %, матеріального становища - 60,7 %. Перетин відповідних множин виявив 11,9 % належних до середнього класу серед дорослого 16+ населення міст України (понад 50 тис.). Порівняння соціально-демографічних структур, належних до середнього класу (11,9 %) та неналежних до нього (88,1 %), засвідчило статистично значущі відмінності за віковою, освітньою, поселенською структурами, а також за сферою виробничої діяльності. Серединний прошарок є більш відчутним серед людей із вищою освітою та у великих містах України, його представники зайняті переважно у сфері економіки (торгівля, обслуговування, виробництво), освіти, науки й культури.

Розглянуто середній клас як рушійну силу суспільства - високоосвічену, професійну, а отже, інноваційну, винахідливу, схильну до ризиків, при цьому будучи відносно забезпеченими, його представники більшою мірою здатні до розв'язання суспільно значимих проблем. За даними компанії TNS Ukraine (2015), ідентифіковано середній клас (11,9 % серед дорослого 16+ населення міст) та обгрунтовано його наявність відмінними від решти прошарків соціально-демографічною структурою й ціннісно-нормативною системою. За допомогою факторного аналізу та аналізу надійності виокремлено такі статистично значущі ціннісно-нормативні моделі, як модель професійної престижності (представлена показниками матеріальної зорієнтованості, стимуляційного суперництва, престижного вигляду, первинності кар'єри та успіху); модель готовності до інновацій (використання передових технологій, підприємництво, придбання техноновинок, первинність інтересу успіху); модель готовності ризикувати (цільовий ризик, гострота відчуттів, подолання труднощів, готовність до змін); модель соціальної відповідальності (соціальна активність, захист довкілля, індивідуальна впливовість). За кожною моделлю побудовано усереднений індекс, кожен є валідним та надійним; усі також виявились узгодженими та скорельованими.

Задля порівняльного аналізу громадсько-політичної активності жителів європейських країн застосовано методологічний підхід Європейського соціального дослідження (ЄСД, 2010 - 2012 - 2014). Зокрема, аналізуючи політичний складник основного поняття, ми виявили, що висока зацікавленість політикою передбачає більш активну участь у національних виборах, роботу в організаціях політичного та неполітичного спрямування, практику звернень до політичних діячів. Найбільше цікавиться політикою населення країн із високим рівнем життя (Німеччини (21,1 %), Данії (20,5 %), Ізраїлю (16,6 %), Швеції (18,0 %), Швейцарії (16,4 %), Великобританії (16,0 %)). Згідно з індексами громадсько-політичної активності (О. Боровський), до групи країн-лідерів входять Швеція (0,33), Фінляндія (0,28), Німеччина (0,27), Франція (0,26), Данія (0,24), Норвегія (0,24). Усі держави Східної Європи займають найнижчі сходинки рейтингу. Результати методики верифікують попередні висновки про те, що населення країн із високим рівнем життя є активним учасником політичного життя держави. Жителі тих країн, які більше довіряють парламенту своєї держави, частіше звертаються до представників влади різного рівня (трійка лідерів - Норвегія, Данія, Швеція), і навпаки. Вплив довіри до інституцій на громадсько-політичну активність потребує додаткового вивчення.

Згідно з даними емпіричних досліджень, зокрема Лабораторії соціологічних досліджень СНУ імені Лесі Українки (2010, 2015), високий рівень релігійної й віросповідної самоідентифікації жителів Волинської області є відмінним для жителів міста Луцька та сільської місцевості (89 і 75 % відповідно), однаково (по 7 %) в обох випадках не змогли вказати конфесійної належності. Поселенські відмінності спостерігаємо в показниках частоти відвідування церкви й моління. "Лише у релігійні свята" та частіше церкву відвідує 83 % містян і 80 % селян; "один раз на тиждень" та частіше молиться 56 і 60 % відповідно. Сумарно тих, хто молиться щодня чи декілька разів на тиждень, однакова кількість серед обох порівнюваних груп населення, проте більше містян зазвичай молиться щодня (34 %), а селян - декілька разів на тиждень (25 %). Тих, хто ніколи цього не робить поза церквою, дуже мало. Тренди додаткових релігійних практик мають такі особливості: топовою практикою є проведення спільних обрядів у сім'ї, конкретизація практик допомоги призводить до зниження участі в них. Показник звернення до священика як лідера громади є найнижчим. Загалом сільське населення вирізняється більшою активністю щодо релігійних практик. Найважливішою для всіх жителів області є віра в Бога та цінність цієї віри; найменше вірять у безсмертя душі, особливо селяни. Вони також значно сильніше вірять у божественну причинність людських страждань у цьому світі, у фатальність долі, хоча першочерговою причиною в обох когортах уважають "злі вчинки людей". Загалом більшість жителів Волині, особливо сільської місцевості, тяжіють до традиційної релігії з підтриманням сімейної обрядовості.

Залучення громади до процесу розвитку міста є першим кроком у діагностиці його проблем, переваг, особливостей тощо. Одним із таких кроків стало соціологічне дослідження "Основні напрями та перспективи розвитку міста Луцька", проведене лабораторією соціологічних досліджень СНУ ім. Лесі Українки (грудень 2016, N=656, помилка не перевищує 5 %). Згідно з результатами опитування, лучани найбільше пишаються комфортністю міста та його чистотою, у розвитку міста зорієнтовані на підтримання порядку, тобто стабільність, стурбовані проблемами демографічного характеру й не переймаються інноваціями. Попри свою традиційність, населення вже відреагувало на відтік молоді та потребу особливого соціального включення людей старшого віку, указавши на ці проблеми як на найбільш важливі. Відтік міської молоді пов'язаний не стільки з освітньою міграцією, скільки з неможливістю реалізувати себе за місцем проживання. Цілком конкретні плани є в наймолодших (16 - 22) та професійно сформованих (32 - 41), у лучан з вищою освітою та науковим ступенем. Такі наміри залежать від фінансового стану сімії: із його зростанням збільшуються інтенції зміни місця проживання; а от конкретні плани мають ті, у кого полярні фінансові можливості. Цікаво, що наміри полишити місто мають більшою мірою ті, хто проживає в ньому до 10 років; період у 10 років є достатнім для професійної реалізації, тому нестача можливостей для професіоналів сприятиме лише тому, що вони розглядатимуть Луцьк як місце здобуття фахової освіти з подальшою професійною міграцією, як транзитний населений пункт. Лучани дуже люблять своє місто, та лише наймолодші й найстарші відчувають особливу патріотичну настанову. Соціальна діагностика стану міської спільноти є вкрай необхідною задля прийняття рішень в управлінні містом.

Дослідження полягає у виявленні особливостей впливу сучасного масового кіно на формування ціннісних орієнтацій студентської молоді в рамках кількісної стратегії. Емпірична база статті - результати пілотного дослідження, проведеного лабораторією соціологічних досліджень Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки серед студентів 2 - 4-го курсів у період із 26.09.2018 до 05.10.2018 (обсяг вибірки становить 210 осіб). Виявлено, що рівень поширеності масового кіно серед студентів є високим (85,6 %) і характер його впливу визначається як позитивний (50,8 %) чи нейтральний (35,8 %). Негативний вплив (3,3 %) проявляється в наявності сцен насильства, пропагуванні алкоголю й наркотиків, утечі від реальності тощо. Позитивний вплив кіно полягає в психологічному розвантаженні (55,8 %), сприянні інтелектуальному розвитку (43,3 %) та формуванню життєвих стратегій (35,0 %). Масове кіно формує образ авторитетного або життєлюбного лідера, патріотичність не є його обов'язковою рисою. "Подивитися фільм" для студента означає розважитися (58,3 %), та провести вільний час (55,0 %), першочергово звертаючи увагу на сюжет фільму (68,3 %), акторську гру (58,3 %), оригінальність картини (35,0 %), сценарій (30,8 %) тощо. Та й призначення кіно, на думку студентської молоді, полягає в тому, аби бути засобом відпочинку й розваги (55,0 %), пропагувати позитивні моральні цінності (45,8 %), бути джерелом нових знань про світ і людей (45,0 %). На користь розважальної місії фільму свідчить розподіл жанрових уподобань волинських студентів, а це - кінокомедії (60,8 %), пригодницькі фільми (43,3 %), детективи (35,8 %), ліричні фільми про любов і сім'ю (35,0 %) тощо. Інтернет є основним ресурсом для перегляду кіно (79,2 %), незначна частка студентів відвідує кінотеатри (15,0 %). Вибір контенту залежить від ціннісно-нормативної бази кожного.

Попри загальну тенденцію до секуляризації в сучасному світі, інститут релігії відіграє важливу роль у соціальному та державницькому розвитку суспільства. Послуговуючись даними європейського соціального дослідження (2008 - 2016) і методикою вимірювання релігійної включеності (С. Сальнікова), яка грунтується на релевантних показниках релігійності (Дж. Біллет), здійснено аналіз рівня та характеру релігійності низки європейських країн. Рівень релігійності є показником суб'єктивної інституційної належності; під характером релігійності розуміємо розподіл змінної "релігійна включеність", яка поділяється на когорти тих, хто належить до основного, модального й маргінального типів релігійної включеності (це тип воцерковленої релігійності), культурного типу (це релігійно-культурна ідентифікація) та неоцерковлених у 1- й 2-му поколіннях. Виявлено, що динаміка інституційної релігійності характерна більшості країн, а у випадку її відсутності динамічними є процеси, пов'язані з характером релігійності. Виняток становить Польща. Незалежно від загального рівня релігійності, аналіз даних щодо 15 країн Європи виявляє такі тенденції релігійних змін, як стабільність (Польща, Франція, Бельгія, Естонія, Чехія), посилення інституційної релігійності (Німеччина, Словенія, Швеція) або її маргіналізація чи посилення секулярних впливів (Португалія, Іспанія, Швейцарія, Нідерланди, Угорщина, Фінляндія, Норвегія). Зниження рівня релігійності в багатьох країнах відбувається за рахунок збільшення когорти неоцерковлених в 1-му та/або 2-му поколіннях.

Розглянуто такий важливий математичний інструмент мережевого аналізу, як матриці, їх типи, операції над ними. Запропоновано ряд задач для самостійного розв'язання та питання для самоконтролю. Розглянуто такі орієнтовані графи, як мережеві та зважені. Викладено теоретичний підхід до процедури моделювання, вимоги до побудованої моделі, а також описано особливості моделювання на різних рівнях.

Розглянуто низку ініційованих міжнародними інституціями проєктів, які є джерелом системи показників для порівняльного вивчення суспільств(-а) на глобальному рівні, а також розширюють спектр методичних й аналітичних інструментів у соціології. Виокремлено певні обмеження в процесі використання даних міжнародних порівняльних проєктів, як-от: порівнюваність, інтерпретація та рейтингування. Обмеження спричинені соціально-культурними відмінностями країн, відсутністю єдиної системи фіксації статистичних даних у державах, різною кількістю країн-учасниць проєктів, варіативністю джерел первинних даних для обчислення індексів. До означених причин варто додати й політичну ситуацію в державі. Аналіз даних на рівні окремої країни потребує розгляду даних за всі роки її участі в проєкті та обов'язкове звернення до змістового наповнення індексу та його складових частин. Цінність дослідження полягає також в акумуляції електронних посилань про міжнародні проєкти в межах одного джерела, що спрощує пошук необхідної інформації. Проте кількість і тематична варіативність міжнародних макросоціальних показників є значно більшою, тож перспективи цього дослідження полягають у розширенні їх кола, детальному аналізі окремих інституцій і/або проєктів, які їх конструюють; тематичних наукових дослідженнях із використанням макросоціальних показників.

Узагальнено досвід викладання дисципліни та практики проведення соціологічних досліджень. Розглянуто актуальні проблеми застосування вибіркового методу в соціології та особливості формування вибірки в контексті програмування соціологічного дослідження. Описано методи формування вибіркової сукупності. Висвітлено особливості формування складних вибірок. Увагу приділено питанню забезпечення якості вибіркового соціологічного дослідження у процесі формування та реалізації вибірки, зокрема, вирішення завдань з обчислення оцінних помилок і ремонтування вибірки. Наведено глосарій основних термінів, у тому числі з англомовним варіантом кожного.

Продовжено розгляд низки ініційованих міжнародними інституціями проєктів, які є джерелом системи показників для порівняльного вивчення суспільств на глобальному рівні, а також розширюють спектр методичних й аналітичних інструментів у соціології. Дослідницька розвідка є змістовим продовженням статті з аналізу міжнародних макросоціальних показників як аналітичних інструментів у соціології, вони поєднані актуальністю та обгрунтуванням окремих положень і повинні розглядатися в сукупності. Виокремлені обмеження під час використання даних міжнародних порівняльних проєктів (порівнюваність, інтерпретація й рейтингування) отримують додаткові інтерпретації, спричинені різною кількістю країн-учасниць, проєктів через пандемію коронавірусу, а також темпоральними змінами в структурі показників. Продемонстровано обчислення індексів, візуальні відмінності даних у темпоральному та просторовому вимірах. Ця частина дослідження, аналогічно до попередньої, також акумулює достатній обсяг електронних посилань про міжнародні проєкти в межах одного джерела. Потрібно зауважити, що кількість і тематична варіативність міжнародних макросоціальних показників не вичерпується цим дослідженням.